Актуальність дослідження полягає в тому, що нервова анорексія та інші розлади харчової поведінки є складними стосовно ранньої діагностики і звернення за допомогою, а також  щодо результатів психотерапії та стійкої ремісії. Ці захворювання становлять загрозу для фізичного і психологічного здоров’я багатьох неповнолітніх юнаків та дівчат, довгий час залишаючись непоміченими для оточення. Той факт, що нервова анорексія залишається захворюванням із найвищим показником смертності (що становить за різними даними близько 20-30%), навіть при проведенні лікування, змушує нас уважніше досліджувати симптоми, їхнє значення та походження.

Однією із центральних ідей в гештальт-терапії є ідея кордону контакту, де виникає досвід. Також Ф. Перлз акцентував на тому, що процес організації такого досвіду веде або до творчого пристосування, або до переривань, стереотипів чи почуття тривоги. Важливість теоретичних положень про співвідношення фігури і фону, концентрація на інтерпретації цілісності чи розщепленості фігури в рамках актуальної ситуації важко переоцінити [2, с.36].

Через  положення про феноменологічність, діалогічність та перевагу досвіду над раціоналізацією, значення певних психопатологічних рис, симптомів у порушеннях харчової поведінки залишається не достатньо вивченими з позиції гештальт-підходу.

МКХ-10 ( Міжнародна класифікація хвороб) серед інших дає наступні визначення симптомів нервової анорексії (F.50.0) та нервової булімії (F.50.2): «хворі сприймають себе як занадто товстих, є нав’язливий страх розтовстіти, в результаті чого хворий вважає допустимим для себе лише дуже низьку вагу» [1, с.355]. DSM-5 серед інших критеріїв нервової анорексії виділяє: інтенсивний страх набрати вагу і надмірний вплив ваги та форми тіла на самооцінку [6].

Серед причин, які виділяє «Альянс переживання харчових порушень», зокрема, є сукупність біологічних, соціальних, психологічних та міжособистісних факторів. Гештальт-терапія може впливати на вищезгадані  наслідки відповідно до цих психосоціальних причин чи міжособистісних особливостей у стосунках.

У своєму аналізі симптомів порушень харчової поведінки ми спираємося на визначення Йонтефа здорового функціонування організму. На його думку, в здоровому функціонуванні фігура змінюється в залежності від того, що необхідно, тобто вона зміщується на інший фокус, коли потреба задоволена чи коли вона подавляється більш невідкладною потребою. Здорове функціонування, за висновками гештальт-теоретика, включає в себе креативне пристосування [5, с. 148].

В розумінні симптомів порушень харчової поведінки важливо враховувати  процесуальність у відношенні ідентифікації та відчуження, які називаються «ego-функцією» self. На думку П. Філіппсона, питання гештальт-терапії пов’язане з тим, чи підтримується можливість вибору, чи людина відмовляється  від нього. Тоді починається процес, який гештальт-теорія називає «втратою ego-функції» і пов’язує з неврозом чи нездоровим функціонуванням [4, с. 35].

Цікавим з цього погляду видається феномен розщеплення чи дисоціації між реальним своїм «Я» та ідеальним «Я» — тобто тим, ким хотілось би бути, і подальшого нав’язливого страху, який згадується у  вищезгаданих класифікаторах як один із симптомів при порушеннях харчової поведінки.

Часто це пов’язується із приписуванням реальному «Я» характеристик зовнішнього негативного тілесного образу: товстого, незграбного, відразливого тощо. Також ідеальному «Я» приписуються ідеалістичні характеристики, які поєднують ідеалізовані, нереалістичні зовнішні риси: надзвичайна тілесна худоба, певні спортивні обриси тіла тощо.

Відчуження свого власного реального «Я», включаючи тілесні відчуття та емоції, почуття, відбувається поступово, а не так, як, наприклад, в ситуації гострого стресу чи в перебігу психотравми. Через поступове зменшення кордону контакту і гнучкості у пристосуванні до міжособистісних мікросоціальних ситуацій пацієнтам важко може бути відчути втрату ego-функції і почати її відновлення.

В пацієнтів із нервовою анорексією чи нервовою булімією відчуження реального «Я» не є власне вибором, здоровим, креативним пристосуванням до ситуації, а вимушеним актом підкорення і реалізації цілого спектру суперечностей та потреб.

За гештальт-теорією, фігура формується в фоні, і виділяється з нього. А self знаходиться в постійному контакті з полем [3, с.31]. Важливим питанням для подальшого дослідження може бути означення того, як саме формується фігура нав’язливого страху потовстішати і бажання мати знижену вагу. Для цього ми повинні знати, що емоційно поле внутрішньосімейних стосунків є збідненим або насиченим негативними емоціями, які дуже часто переростають в афективні прояви (ненависть, лють, жах, огида). За статистикою досить багато клієнтів із порушенням харчової поведінки пережили фізичне, сексуальне чи емоційне насилля з боку своїх близьких. Емоційне насилля часто носить характер подвійних послань, які отримує дитина. Коли багато функціональної турботи називається любов’ю і також існує певна зневага до психологічних кордонів дитини. Натомість поле як простір спілкування і контакту насичене ідеями про нереалістичні тілесні риси (своїх чи інших людей).

Дуже часто реальному «Я» приписуються характеристики, які не є реалістичними, а викривленими, інтроектованими уявленнями із навколишнього середовища. На фоні підвищеної агресії та протиріч, які неможливо розв’язати у спілкуванні, контакті з батьками та ровесниками, розвивається механізм нарцисичної ретрофлексії як один із способів переривання контакту. Агресія перетворюється в аутоагресію і фігура таким чином не може виділитися із насиченого злістю і неприйняттям фону. В такому контакті агресія, яка спрямована на підтримку здорового балансу саморегуляції організму (на токсичні непрямі послання про тілесне неприйняття і те, що схвалення потрібно заслужити, на емоційну байдужість і нечутливість до потреб, невключеність тощо), не має точки застосування.

В такому випадку стратегія гештальт-терапевта може полягати не тільки в тому, щоб посилювати усвідомлення інтроектованих викривлених уявлень про себе, а також насичення фону, збільшення взаємозв’язків – тілесних, емоційних відгуків на фон і усвідомлення свого сприйняття фону.

Ідеальне «Я» у клієнтів із порушеннями харчової поведінки насичене ідеалізованими, нереалістичними фантазіями про власну красу, щастя, славу чи успіх. Ця проективна частина власного «Я» зосереджується лише в певному тілесному образі, локалізується через нього. В символічному значенні таким чином клієнти із малим кордоном контакту, відсторонені і девалідизуючі своє оточення прагнуть маніпулювати іншими, оскільки раніше в проявах своєї аутентичності вони отримували дуже болючі почуття від неприйняття і відторгнення. Із клінічних спостережень за історіями життя клієнтів із порушеннями образу тіла чи харчової поведінки можна стверджувати, що деякі з них і не мали досвіду переживання власної аутентичності і довгий час відчували внутрішній хаос, розгубленість у своїх почуттях та точках дотику із оточенням, а також дисоціацію і відчуження реальних своїх емоцій та психологіних потреб. Образ того, як ставляться до них інші люди, коли вони досягнуть цього ідеального образу може не бути присутній у їхніх думках. Адже відчуття страху перед вразливістю стосовно оцінок інших і таким чином залежності від них може бути настільки сильним, що такі фантазії не допускаються, хоч вони можуть бути присутніми в фоні.

Виходячи з вищеописаного, робота з феноменологією мрій, фантазій про ідеальне «Я» може бути конгруентною ідеям гештальт-терапії про те, що дослідження фантазій клієнта приводить до усвідомлення незадоволених потреб та відповідно – формування фігур-гештальтів. Коли гештальт-терапевт допомагає насичувати фон і в ньому з’являються інші люди, їхня оцінка, ставлення, кордон контакту може змінюватися і ставати гнучкішим. Це місце для розширення усвідомлення досвіду і ментальної обробки ідеалізованих інтроектів та їхнього справжнього значення для зростання, розвитку та життєвої історії кожної окремої людини.

Отже, можна стверджувати, що симптоми порушення харчової поведінки, зокрема нав’язливий страх потовстішати і бажання мати низьку вагу чи певну тілесну форму, є результатом порушення ego-функції self, яка полягає в збоях процесу іденифікації та відчуження через неможливість сприймати і реалістично відображати фон. Ці причини в свою чергу призводять до того, що порушується процес саморегуляції, і ретрофлексія стає способом переривання контакту, перешкоджаючи зростанню і цілісності.

 

Список використаних джерел:

  1. Международная статистическая класификация болезней и проблем, связанных со здоровьем. 10-й пересмотр //Каталогизация публикаций. Библиотечная служба ВОЗ. – 1995. – Т. 1. – Ч. 1. – 698 с.
  2. Перлз Ф. Теория гештальт-терапии. – М.: Институт Общегуманитарных исследований, 2004. – 384 с.
  3. Сименс Х. Практическое руководство для Гештальт-терапевтов. Пер. Голландського – СПб.: «Издательство Пирожкова», 2008. – 168 с.
  4. Филиппсон П. Self в отношениях. – М.: «Добросвет», «Издательство «КДУ», 2014. – 272 с.
  5. Yontef G / G. M. Yontef. Awareness, Dialogue and Process: Essays on Gestalt therapy. – The Gestalt Journal Press, —  New York. – 1993 – P.148-
  6. Diagnostic and statistical manual of mental disorders : DSM-5. —5th ed. — Library of Congress Cataloging-in-Publication Data, American Psychiatric Association. – 2013. – 920 p.
Все права защищены. При использовании материалов ссылка на http://orgpsy.org/ обязательна.